Дітям дошкільного віку казка дуже близька. Через неї діти пізнають навколишній світ . Казка має величезний емоційний , навіть лікувальний вплив на дитину. Відомо, що казкотерапія дає змогу здійснювати корекційно – відновлювальну та розвивальну роботу з дітьми, надавати їм психологічну допомогу.
Мудрі батьки , виховуючи дитину, не поспішають карати її, а розповідають історію, казку, з якої її дитина сама розуміє, у чому полягає її провина. Адже казка говорить до найсвітлішого, що є у дитячому серці, вона допомагає малюку пізнати закони природи, вчить співпереживати, розвиває здібності та фантазію. Робота з казкою сприяє емоційно – ціннісному розвитку вихованців. Казка близька дитині за світовідчуттям , адже у дитини дошкільного віку емоційно – чуттєве сприйняття світу. Їй ще не зрозуміла логіка дорослих міркувань. А казка і не вчить безпосередньо. У ній є лише казкові образи, якими дитина насолоджується . визначаючи свої симпатії.. У казці завжди є чітка межа: Це – добро, а це зло, цей персонаж – поганий , а цей – хороший. І малюк дізнається , що добро завжди переможе.
У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу соціалізації вихованців. Участь у інсценуванні казок дає дітям змогу вправлятися у спілкуванні як вербальними, так і невербальними засобами – мовою жестів, рухів, міміки. Тісне переплетення відповідної музики , пластики, емоційних та рухових етюдів сприяють формуванню невербальних засобів виразності. На «казкових заняттях» діти багато рухаються перевтілюючись у казкових героїв. Діти вчаться передавати різні емоційні стани героїв. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей поділитися враженнями, що дуже важливо у роботі з розвитку мовлення дошкільників. Казка , що є невід’ємною частиною освітнього процесу, дає змогу педагогам ефективно розв’язувати розвивальні, навчальні та виховні завдання. Занурюючись у казковий світ , дитина занурюється у глибини своєї душі, вчиться оволодівати цим підсвідомим простором. Повернувшись із казкової подорожі до реального світу , вона почувається впевненіше , починає усвідомлювати власну спроможність упоратися з очікуваними труднощами.
Діти, які добре знають атрибути казкового світу, починають самостійно складати казки або вносити до них свої елементи, ставлячи персонажів у неймовірні , щойно вигадані ситуації. Так діти мають змогу відобразити свої хвилювання у казковому світі, опановуючи ті емоції. Які для них дійсно важливі. Саме казкові персонажі дають змогу дитині унаочнити всі переживання, зрозуміти їхнє призначення . Казковий світ якнайкраще пристосований для цього , оскільки антагоністичний характер персонажів уособлює абсолютне добро або абсолютне зло. Казкові персонажі виражають свої почуття у вчинках : якщо страшно – тікають, образливо – плачуть.
У розвитку та вихованні дитини казки відіграють надзвичайно важливу роль. у цьому був переконаний відомий американський психолог і психіатр австрійського походження Бруно Беттельхейм. Він наголошував , що дітям потрібні казки, їм цікаві казкові персонажі, які самостійно пізнають навколишній світ. це твердження не втрачає своєї актуальності й сьогодні.
Немає нічого загадковішого, ніж душа дитини. Діти значно мудріші за нас, а нам дорослим . іноді бракує мудрості позбавитися авторитаризму й категоричності. І саме схильність до повчань заважає порозумітися з дітьми. Частіше згадуймо ту пору , « коли дерева були великими…». Напружуймо свою емоційну пам’ять. Можливо , тоді загадкова дитяча душа стане для нас зрозумілішою. Термін виховання не буде ототожнюватися зі словом « нотація », а у стосунках з дитиною пануватиме гармонія.