Розвиток мовлення дітей дошкільного віку засобами фольклору

« Розвиток мовлення дітей дошкільного віку засобами фольклору »            

        У роботі з дітьми потрібно поєднувати найкращі виховні народні традиції з сучасними вимогами щодо освіти дітей дошкільного віку. Важливою частиною народних виховних традицій є використання фольклору .  Українське слово завжди відігравало значну роль у вихованні та духовному становленні особистості. Адже без мови не може існувати народ та культура.

Форми ознайомлення дітей з народними традиціями:

Заняття, гурткова робота, екскурсії, бесіди, виставки, ранки, розваги крок за кроком розкривають перед дітьми історичне минуле українського народу. Уже доведено , що діти сприймають народну творчість легко і природно , тому елементи народознавства посідають значне місце в освітньому процесі нашого дошкільного життя. Використовуючи фольклорні твори в органічній єдності з природою, побутом, працею людей, вихователь допомагає малюкам з раннього дитинства активно пізнавати світ , спілкуватися, вивчати рідну мову, культуру та звичаях свого народу.

Народознавча робота планується з урахуванням вікових особливостей та рівня знань дітей. Усі народознавчі матеріали спрямовано на практичне оволодіння дітьми активним українським мовленням.

При плануванні різних видів роботи з дітьми молодшого віку включаються в освітній процес вивчення віршиків, промовок, забавлянок , рухливих народних ігор. Такими забавлянками , як « Ладусі », « Печу, печу хлібчик », « Сорока – ворона », , що супроводжуються рухами, не лише розважає малюків, тішить милозвучністю, а й розвиває їхнє мовлення, збагачується словниковий запас. Включаючи в освітній процес рухливі народні ігри « Горобчик », «Киця Мура», «Зайчик », сприяє збагаченню емоційної сфери дітей, розвиває образну уяву. Діти не лише виконують певні рухи, ай запам’ятовують слова, якими ці рухи супроводжуються.

Плануючи роботу з дітьми середнього дошкільного віку поступово розширюється коло творів фольклору. Добираючи твори, враховується, що їх зміст та образи мають бути більш різноманітними. Дітям імпонує простота народних пісеньок, віршиків, своєрідність асоціацій, ігровий характер творів. Заклички до сонця, дощу, хмар, комах, птахів, рослин допомагають дітям безпосередньо відчути взаємозв’язок з природою, навчають любити і берегти її. Плануючи освітній процес , добираються ті форми роботи з дітьми, які найбільш відповідають поставленим освітнім завданням з народознавства та розвитку українського мовлення. Так на заняттях діти отримують нові знання : ознайомлюються із хатнім начинням, одягом, народно – вжитковим мистецтвом,вчаться правильно використовувати в мовленні певні граматичні конструкції тощо. а закріплюють отримані знання під час самостійної діяльності , в іграх, беручи участь у родинних святах, тощо.

Старші дошкільники здатні усвідомити складніші поняття.  З ними обов’язково  планується ознайомлення з календарними святами та обрядами. Для закріплення знань передбачають  такі  розваги, як « Українські вечорниці» « Козацькому роду нема переводу », « Зимові колядки, щедрівки » . Під час розваг діти, вживаючись в образ , трансформують окремі обрядові діх на себе, вчаться шанувати народні звичах та обряди.

Діти старшого дошкільного віку вчаться доречно використовувати у мовленні фразеологізмми, прислів’я, епітети, синоніми, антоніми, тлумачити значення слів. Ознайомлення з фольклором спонукає дітей до самостійного римування віршованих рядків , дає змогу відчути багатоманітність мовлення, насиченість цікавими звукосполученнями,  своєрідність гри словом. Діти розуміють народний гумор, залюбки загадують і відгадують загадки, промовляють скоромовки, вдало використовують прислів’я , емоційно реагують на діалоги.