Методичні рекомендації:
Організаційно – методичні засади формування музичних здібностей у дітей дошкільного віку
Вдосконалення традиційних форм і методів виховного впливу, створення сучасних технологій музично-естетичного виховання дошкільників, зокрема методики формування музичних здібностей у дітей дошкільного віку, неможливе без наукового обґрунтування їх організаційно-методичних засад. Перспективним підходом до реформування дошкільної освіти відповідно до сучасних вимог є врахування спадщини педагогічної практики, узагальнення провідних наукових підходів щодо музично-естетичного виховання дітей дошкільного віку.
Найбільш перспективним для сучасної музичної педагогіки можна визначити підхід, в основі якого лежить теорія перцепції. Стрижневою категорією цього підходу, визначеного як особистісний, індивідуальний, є музичне сприймання, яке визначається як основа розвитку музичних здібностей особистості. Сутність цього педагогічно підходу полягає в тому, що для ефективного розвитку музичних здібностей необхідно цілеспрямовано, в процесі виховання і у певній послідовності залучати дитину до “музичного середовища” .
Використовуючи результати емпіричних експериментів, прихильники особистісного підходу наголошують на тому, що для ефективного формування музичних здібностей необхідно у певній послідовності (відповідно до етапів індивідуальної психолого-фізіологічної зрілості вихованця) залучати дитину до певного роду “музичного середовища” з орієнтацією на здібності суб’єкта. Орієнтація на особистісний підхід вимагає від музичних керівників використовувати особливі методи виховання, спрямовані на створення відповідного середовища, у якому відбувається музичне сприймання. За допомогою комплексу специфічних методів має реалізуватися головна мета такого підходу у музичному вихованні – сприймати твори мистецтва у відповідності до загальної мети художнього виховання дитини. Тому, у процесі формування музичних здібностей, важливо використовувати спеціально дібрані музичні твори, які, впливаючи на афективну сферу дитини, здатні розвивати у неї вищі психічні функції – мислення, волю, мотивацію. На нашу думку, значний позитивний вплив на особистість дитини має український дитячий музичний фольклор, пісні календарних та обрядових свят і ритуалів (колискові, забавлянки, побутові пісні, заклички, примовки, дитячі ігри, веснянки, колядки, щедрівки тощо).Інший підхід (системний) визнає ефективність контрольованого, планомірного підходу до розвитку музичних здібностей за цілеспрямованою, заздалегідь розробленою програмою в процесі виховання дитини .
Зміст системного педагогічного підходу щодо формування музичних здібностей полягає в тому, що провідним для цього напряму є положення про те, що в кожної людини можна сформувати будь-які здібності у процесі соціалізаціїі планомірного навчання. Так, Б.Теплов створив вчення про музичні здібності. Дослідник поставив проблему музичності, насамперед, як проблему якісну, а не кількісну. Це означало, що для вирішення педагогічних завдань, пов’язаних з музичним розвитком дитини, насамперед, варто звертати увагу на природу її музичності і, відповідно до цього, планувати цілеспрямовану стратегію навчання.
В.Бехтерєв, обґрунтовуючи необхідність системного музичного виховання, виокремлює основні принципи, які є запорукою успішного виховання. На думку В.Бехтерєва, правильно організоване музичне виховання з раннього дитинства дозволяє дітям розвивати почуття, збагачувати інтелект. Від детальної розробки і планування музичного виховання, значною мірою залежить розвиток особистості.
П.Каптерєв в організації системного музичного навчання дітей дошкільного віку рекомендував, по-перше, поступовість, по-друге, розширення естетичного кругозору маляти за рахунок частих прогулянок, ігор, розваг, читання художньої літератури, малювання картин, спілкування з музикою, по-третє, відповідним чином продумане керівництво процесом естетичного виховання, що з “періоду першого дитинства” може переходити в естетичне виховання у більш старшому віці
У сучасних наукових дослідженнях, що узагальнюють педагогічний досвід розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку, стверджується позитивний вплив системного підходу в музичному вихованні на розвиток мислення, мови, умінь і навичок, так необхідних для подальшої шкільної діяльності. Об’єднання програмного, планомірного навчання з творчим особистісним розвитком дітей представлено у працях Н.Ветлугіної [3]. У своїх роботах дослідниця доводить, що необхідною умовою розвитку музичних здібностей і творчості стає накопичення вражень від сприймання творів музичного мистецтва, які стають джерелом для музичної творчості і розвитку музичних здібностей особистості . Таким чином, використання різнобічних педагогічних підходів в практиці музичного виховання, зокрема особистісного та системного, позитивно позначається на формуванні музичних здібностей дошкільників.
Рекомендації для батьків щодо музичного виховання старших дошкільнят:
Як розвивати музичні здібності дитини
Музика для дитини – чарівний світ радісних почуттів і переживань. Але цей світ лише тоді стане зрозумілим і близьким, коли в дитини будуть розвинуті музичні здібності й насамперед, музичний слух та емоційна чутливість.
Чи можна розвинути музичні здібності у дітей? Коли і як прилучати малят до музики? Що ж, знати це справді дуже важливо.
На думку вчених, музичний розвиток починається дуже рано. Пригадайте, як сприймало музику ваше немовля, коли йому ще й року не було: воно немов завмирало, реагувало усмішкою, окремими рухами. Спершу ви спонукали маленького плескати в долоньки, розгойдувалися в такт музики, а дещо пізніше помітили, що воно й саме цього прагне. А як люблять трохи старші малята дитячі пісеньки, мультфільми, в яких багато музики!
Розвиток музичних здібностей може здійснюватися в різноманітній діяльності, яку організує з дитиною дорослий: під час занять співами, ритмікою, танцями, слухання музики, гри на інструментах. Насамперед, треба розвивати емоційну чутливість до музики, що починається з уміння сприймати контрастний настрій (характер) пісень та інструментальних п’єс. Усі діти виросли під колискову музику. Вона заспокоювала, заколисовувала, створювала приємний стан. Під мамин спів дитина спокійно засинала і, як правило, міцно спала.
Ось ви ввімкнули магнітофон. Подивіться, як поводиться дитина під час слухання музики, чи захоплена вона твором, який слухає. Про це можна судити за її позою, рухами, мімікою, жестами. Уже в дошкільні роки у дитини з’являються улюблені твори, вона хоче їх слухати, радіє, коли вони звучать. Маля захоплює звучання власного голосу чи музичного інструменту. Йому потрібна різна музика: весела, сумна, повільна, швидка тощо. Дитина 4-5 років може визначити жанр музичного твору. «Послухай уважно музику, – кажете ви, – подумай, яка вона, про що може розповісти». Реакція на музику в цьому віці дуже безпосередня, дитина звичайно правильно визначає її характер.
Щоб посилити сприймання музичного твору, можна використовувати музику як фон при розгляданні художньої картини або слуханні казки, при малюванні чи ліплені.
Чим частіше звучить музика, доступна дитині, вдома, тим більше шансів виховати в малюка любов до неї.
Рекомендації для батьків щодо музичного виховання
дітей раннього віку:
Пізнання музики дітьми раннього віку
Загально відомо, що музика викликає у дітей від народження позитивні емоції. Коли немовляті лише кілька днів, вже спостерігається реакція завмирання на музику. Після 2 – 3 тижнів життя малюк виказує орієнтувальну реакцію на музику , як звуковий подразник. А у 2 – 3 місяці вже реагує на специфічні особливості музики : її мелодію, ритм, силу звука.
Професор М. Касаткін ще у 1956 році писав : « Экспериментально удалось доказать, что звуковой анализатор ребенка уже на втором месяце после рождения достигает такого уровня развития, что способен дифференцировать качественно различные звуки, а на 3- 4 месяце – различные в высоте звуков в пределах одной октавы до 4 тонов».
Дослідження М. Кольцової довели. Що малюк до одного року вигукує склади у ритмі вірша або пісні, які промовляє дорослий, а коли дорослий замовкає – то замовкає й дитина.
Отже, музичний розвиток можна здійснювати майже від народження.
У дошкільному закладі ми створюємо відповідні умови, розвиваючи малюків у різних видах діяльності, зокрема :
слухання музики ;
підспівування й співи ;
різноманітні рухи під музику ( танці, ігри, музично – ритмічні вправи, хороводи)
Як бачите всі ті види музичної діяльності, що проводяться і з іншими віковими категоріями. Але ж в чому ж різниця, які особливості проведення занять з дітьми раннього віку ?
Постійне використання наочності разом зі словом . Наочність має бути різною : іграшки об’ємні , плоскі ( із натільного театру ), ілюстрації, дитячі музичні інструменти тощо. Це пов’язано із тим, що діти у цьому віці мають наочно – дійове мислення. Демонструючи наочність, необхідно дітям весь час пояснювати, що вони бачать, як це використовувати.
Саме тому, що у дітей наочно – дійове мислення, слід створювати умови для активності самих дітей. Адже тільки в дії дитина цього віку пізнає світ. Активність може бути як рухова, так й пізнавальна, мовленнєва тощо.
Основним методом роботи з дітьми раннього віку є також обов’язків приклад дорослого : треба показувати , як це робиться , тобто вихователь має танцювати, грати, співати разом з дітьми. Отже, в цих групах дуже велика роль вихователя на музичних заняттях. Бажано, аби музичний керівник пояснював вихователям поза заняттями рухи танців, ігор, хороводів, давав переписати слова пісень.
Зверніть також увагу вихователів на те, що вони мають бути позитивно емоційними на музичних заняттях, та красиво показувати рухи. Адже діти наслідують їх у всьому. Вихователь – взірець для малюка.
Заняття , безумовно, повинно мати ігровий характер. Воно може будуватися на певному сюжеті : В гості, наприклад , прийшов зайчик, якому ми співаємо
пісеньку ( співи), а потім він нам ( слухання музики ), потім ми для нього танцюємо, а він нас вчить новій грі ( або граємося з ним у гру).
Завдяки тому, що заняття може будуватися на сюжеті, допускається гнучка його структура ( не так, як у садових групах).
Не забувайте також про складний адапційний період на початку навчального року. У цей час допускається вивчення заниженого за віком репертуару, повтор знайомого з минулого року, пасивність дітей із важкою формою адаптації у спільних діях, проведення занять у груповій кімнаті.
Не бажано використовувати в роботі з цими дітьми магнітофон, грамзапис. Дитині краще чути виконання « вживу».
Як розвивати в дитині музичні здібності?
Ваш малюк справляє враження музичного дитини? Він обожнює дитячі мелодії, співає по дорозі в дитячий сад? Просить купити йому даний піаніно, а не ляльку або машинку? Можливо, ви – батько майбутнього великого музиканта! Як же розгледіти й розвинути унікальні здібності в дитині, які ознаки вказують на його музикальність?
Ознаки
Дитина із задоволенням слухає музику, може по пам’яті наспівати почуті мелодії. Він дуже чутливий до тембром голосу оточуючих. Верескливий, неприємний голос може запросто вивести його з рівноваги. У малюка з’являються свої музичні уподобання, він просить включити йому певні музичні твори.
Якщо у дитини є іграшкові музичні інструменти, він намагається на них грати. Крихта не безцільно стукає по клавішах маленького піаніно чи барабанить різними предметами по пластинках металлофона, а намагається відтворити почуту раніше мелодію. Як допомогти розвитку здібностей
Для підтримки та розвитку музичних здібностей дитини водите його на концерти і театральні вистави. Будинки слухайте музику разом з дитиною. Нехай малюк бачить вашу цікавість і доброзичливий настрій. Якщо ви граєте на якомусь музичному інструменті – це чудово! Проте не забувайте і про інших інструментах. Для повноцінного музичного розвитку дитини необхідно слухати твори, які звучать по-різному. Це збагачує його слуховий досвід. Купуйте дитині простий у використанні магнітофон і диски з музикою (дитячої, з мультиків чи класичної).
Співайте самі, тільки не спотворює мелодію. Дитина, яка захоплюється музикою, обов’язково буде вам підспівувати. Акомпанує собі на дитячих музичних інструментах: бубні, трикутнику, дзвіночках, металлофоне. Розповісти дитині про музичних інструментах можна за допомогою простої гри.
«Хто на чому грає»
Крім того, що ця гра дозволяє запам’ятати назви музичних інструментів, вона розширює кругозір і розвиває логіку дитини. Приготуйте картинки, на яких зображені люди, що грають на різних музичних інструментах. Розгляньте їх дуже уважно, промовляючи все, що на картинках зображено.
Потім рухайте руками, наче граєте на барабані, і запитуйте: «На чому я граю?» Якщо дитина не здогадався відразу, підкажіть йому. Потім продемонструйте гру на піаніно, Гармоні, гітарі, Арфі. Якщо маля на всі питання відповідає вірно,
трохи змініть правила. Нехай тепер він виконує ваші завдання. Наприклад, нехай зобразить,як грають на сопілці т.д. Коли ви розповідаєте казки, вірші або співаєте пісеньки дитині, робіть це образно і з виразом. У вашому голосі він повинен чути різні звуки: гучні і тихі, ритмічні і безладні, плавні і уривчасті.
Іноді говорите малюкові, що не можете згадати, як треба співати чи грати на музичному інструменті, дозвольте йому повчити вас. Якщо дитина вивчив нову пісеньку чи підібрав якусь мелодію на музичному інструменті, запропонуйте йому виконати це перед бабусею або татом. Але не змушуйте його виступати, якщо він соромиться. Скромний дитина краще нехай танцює і співає на самоті.
Якщо малюк захоче сам, запишіть його в музичну школу або танцювальну студію.
І не забувайте грати з дитиною в музичні ігри. Існує безліч ігор: з притупуванням, плескання, хороводами і пісеньками. Ігри сильно розрізняються за віковими можливостями. Зовсім маленькі дітки можуть лише підспівувати і плескати. А старші діти здатні на більш серйозне музикування.
Навчання музиці
Часто доводиться чути від батьків: ” А чи є у моєї дитини слух?” “У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?” Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися “виростити” професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей. Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан. Кожна дитина – це яскрава індивідуальність, це унікальний мир, єдине у своєму родіпоєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів – це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина – це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного “Я”, на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід. Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то ні було інструменті, той, хто навчається – будь то дитина або дорослий – повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт “відразу” заграв на фортепіано і на скрипці. Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди. Все вищесказане – лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі. Багато батьків бажають, щоб їх дитина стала трішки розумнішою, а головне – щасливішою і більш вдалою не тільки до своїх однолітків, але й до власних батьків. Проте, не всі ще знають про те, що заняття музикою підвищують інтелектуальні здібності дітей в середньому до 40%! Музику люблять усі, від малого до великого. Але навіть ті тата й мами, яким добре відома користь від уроків музики, намагаються уникати теми про музичну освіту. Навпаки, вони ретельно шукають інші здібності у своєї дитини і намагаються завантажити його іншими видами активності. Чому?
Як навчити дитину любити музику
Залучення дитини до музики починається ще під час вагітності, коли малюк і мама є єдиним цілим. Малюк вже тоді чує звуки і реагує на них. Тому батьки є першими, хто познайомить малюка з музикою і занурить в її прекрасний і казковий світ. Ось декілька простих порад як зробити знайомство з музикою захоплюючим і корисним заняттям, розвиваючи музичні здібності вашого малюка.
З перших днів життя супроводжуйте діяльність малюка Пестушко (роблячи дитині масаж – ритмічним погладжують рухом або постукуванням, витягуючи його ручки, повертаючи головку), щоб дитина відчувала – як рухається його тіло в такт пісні і підсвідомо запам’ятовував ритмічне співвідношення слів, рухів і мелодії;
Супроводжуйте ігри та забави дитини потішками і примовками. Вони прості у виконанні і дуже цікаві, допоможуть розвеселити дитину і зайняти увагою. Наприклад, відома майже кожному потішка «Ладушки» і примовка «Тілі-бом, тілі-бом, загорівся кошкин дім»;
Імпровізуйте, складайте на ходу веселі пісеньки – це не тільки захоплює, а й відмінно піднімає настрій;
Ваш малюк напевно дуже любить малювати. А малювати під звучну музику йому буде ще цікавіше. Особливо добре включати запис класичної музики. Для дитини старшого віку можна дати завдання намалювати звучну музику;
Спів колискових вашій дитині знайоме з перших днів його життя. Він до цього вже звик. Спробуйте співати колискову улюбленій ляльці або ведмежаті. Якщо ваш малюк ще невиразно вимовляє слова – співайте, а він нехай заколихує іграшку в такт вашому співу. Звертайте увагу дитини на те – як різно може звучати колискова, залежно від того, хто її співає (Ведмедиця, Зайчиха або Мишка);
Активно використовуйте лічилки. Намагайтеся не просто проговорювати, а наспівувати. Вони добре розвивають не тільки відчуття ритму, а й слух дитини.
До того ж легко допоможуть уникнути сварки між дітьми у визначенні того хто водить, хто перший, а хто другий;
Гуляючи по парку або перебуваючи за містом, звертайте увагу дитини на звуки природи, на те як співає зозуля («ку-ку» на різних звуках), як шумить струмочок («ш-ш-ш»), як цвірінькають горобці (наспівуючи мелодійно ” чів-чів-чів »), просите повторити почуте. Це відмінно розвиває музичне увагу, слух і музичну пам’ять;
Грайте з малюком у «Вгадай мелодію». Дорослий наспівує уривок знайомої дитині пісеньки, а після того, як малюк її впізнав – виконаєте цю пісеньку разом з нім.організовивая дитячі свята, неодмінно подбайте про музику. Нехай яскраві, веселі дитячі пісеньки супроводжують ігри та спілкування хлопців.
Як організувати домашнє дитяче свято
У батьків, які вирішили самостійно організувати дитячу вечірку, крім турбот, чим розважити і нагодувати гостей обов’язково виникне питання – як провести свято, щоб все пройшло гладко, без сліз і розчарувань. Ось декілька порад:
Будуйте розваги так, щоб діти “грали проти поля”, а не змагалися один з одним. Спільні пошуки скарбів, колективне заробляння призів на команду згуртує хлопців краще, ніж суперництво (нагадую, що мова йде про свято для дошкільнят).
Якщо ваш сценарій побудований на виконанні завдань – не вимагайте, щоб всі діти виконували кожне завдання. Це затягує захід, інші гості нудьгують, когось доводиться вмовляти. Так що нехай 1-2 добровольця візьмуть участь у конкурсі (і не треба вимагати строгого виконання правил), і переходите до наступної гри. А ось якщо всім дітям захочеться, і по кілька разів, кидати кульки в ціль або проходити смугу перешкод – відійдіть в сторону і дайте їм награтися.
Приготуйте призи та подарунки для всіх гостей. Краще однакові. Якщо ви збираєтеся давати призи за перемогу в конкурсах, обов’язково придумайте, як і за що ви будете нагороджувати тих, хто програв. Ігор і розваг повинно бути з запасом, але не прагнете продемонструвати гостям всю придуману програму. Між конкурсами та іграми робіть паузи. Не намагайтеся перекричати дитячий гамір, а вичікуйте, коли малюки заспокояться і подивляться на вас в очікуванні продовження. Будьте обережні з музикою. Багато дітей сприйнятливі до різких звуків. Крім того, навіть ненав’язливий звуковий фон погано діє на збудливих дітей. Тому музику, як і мультфільми, включайте, але не надто голосно і ненадовго.
Придумайте кілька справ для “пустельників” – дітей, які не зможуть або не захочуть влитися в колектив. Мультфільм, цікава розмальовка, конструктор, виробний набір допоможуть дитині не відчувати себе самотнім.
Якщо дитяча компанія розбушувалася – відразу ж запропонуйте їм спокійне заняття: зробити браслет з намистин, розсортувати з закритими очима геометричні фігури, пограти в “Море хвилюється” або “Зіпсований телефон”.
Приготування до свята нерідко проходять цікавіше самого торжества. Прикрашати приміщення, готувати частування, брати участь в концерті або виставі, робити подарунки батькам маленьким гостям буде не менш цікаво, ніж брати участь в іграх і конкурсах. Забудьте про «не встигли», «не вдалося», «не вийшло». Успіх свята вимірюється дитячими посмішками, а не кількістю страв на столі або пунктами у розважальній програмі.